1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

"Наші люди". Як РФ передала Угорщині українських полонених

27 березня 2024 р.

Минулого року РФ передала Угорщині 11 українських військовополонених родом із Закарпаття нібито через їхнє угорське походження. Двоє з них розказали DW, за яких умов відбувалася передача полонених.

https://p.dw.com/p/4e8Cw
Український військовий після поверення з російського полону (ілюстративне фото)
Повернення з російського полону (ілюстративне фото)Фото: Danylo Pavlov/AP Photo/picture alliance

"Перший час я був на заспокійливих", - каже худорлявий чоловік.

"А я лише недавно почав нормально спати", - відповідає на це інший чоловік, високий і кремезний.

Це Іван та Андрій (імена змінені - Ред.). Вони були серед 11 українських військовополонених, яких у червні 2023 року Росія передала Угорщині - нібито через їхнє угорське походження. Тим не менш, чоловіки не мають ані угорського коріння, ані угорського громадянства. Вони вважають себе українцями і спілкуються українською мовою.

З Іваном та Андрієм ми зустрічаємося в Ужгороді, в офісі місцевої волонтерки і колишньої представниці Уповноваженого з питань зниклих безвісти у Закарпатській області Власти Рейпаші. Чоловіки просять не розкривати їхні справжні імена та інші деталі, за якими їх можна ідентифікувати. Вони вперше погодилися розповісти, за яких умов Росія передала Угорщині українських військовополонених.

Читайте також: Чи можлива демобілізація колишніх військовополонених

"Що розказувати? Як нас хотіли розстріляти?"

Чоловіки - із Закарпаття. Іван їздив до Європи на заробітки, Андрій працював далекобійником. Обидва приєдналися до війська навесні 2022 року, після початку повномасштабного російського вторгнення. У складі різних підрозділів вони воювали на Луганщині, і в червні 2022 року були захоплені в полон російськими військовими. "Що розказувати? Як нас хотіли розстріляти?" - Андрій не хоче згадувати ті події. Зрештою російські солдати подзвонили його матері і повідомили, що він у полоні. Cімʼя Івана не отримала жодної звістки.

Обох чоловіків утримували у Суходольській колонії, відомій як місце утримання українських військовополонених на окупованій території Луганської області. Звільнені із полону військові неодноразово заявляли про катування у цій колонії. У той час там були ще 500 українських військовополонених - Андрій порахував їх під час шикування. Кожен ранок у колонії починався із гімну Росії. "Періодично били", - коротко описує умови в полоні Андрій. За спостереженнями чоловіків, там працювали виключно українські колаборанти.

Полонених годували перловкою і "тюремною баландою". "Аби людина залишалася живою", - каже Іван. За майже рік у колонії він втратив десять кілограмів, Андрій - майже 30. "Я навіть не сподівався на обмін", - каже Андрій. "Це лотерея", - погоджується Іван.

Звільнені із полону українські військові (із заблюреними обличчями) і журналісти DW Ганна Соколова-Стех і Кено Верзек, Ужгород, березень 2024 року. Фото: Ганна Соколова-Стех, DW
Звільнені із полону українські військові (із заблюреними обличчями) і журналісти DW Ганна Соколова-Стех і Кено Верзек, Ужгород, березень 2024 року. Фото: Ганна Соколова-Стех, DWФото: Hanna Sokolova-Stekh/DW

"Говори, що ти - угорець"

Серед 500 військовополонених було шестеро чоловіків родом із Закарпаття. Саме їх посадили до вантажівки на початку червня 2023 року, розповідають чоловіки. "Закриті очі, звʼязані руки, - згадує Іван. - Ми впізнали один одного за голосом". "Я думав, нас везуть на забій, - додає Андрій. - Або до іншої вʼязниці. Я не думав про обмін".
Чоловіки припускають, що їх возили окупованою територією Донецької та Луганської областей, збираючи військовополонених з інших колоній. Адже зрештою у вантажівці опинилися ще пʼятеро українських військових - також родом із Закарпаття.

Групу із 11 військовополонених повезли далі. Через дві доби вони зрозуміли, що опинились у Москві. Там їх допитали представники ФСБ, які повідомили, що полонених звільнять, але відвезуть не в Україну, а в Угорщину. "Угорщина сказала Росії, що наші бабці могли бути угорками, тож вони забирають своїх людей", - розповідає Іван, посилаючись на слова російських спецслужбовців. Водночас, за словами чоловіків, із 11 закарпатців лише один має угорське походження. "Але мені сказали: або ти говориш так, як треба - що ти угорець, або невідомо, чи тебе довезуть назад", - знизує плечима Андрій.

Читайте також: Правозахисник Євген Захаров: "Не бачили жодного, кого б не катували в російському полоні"

"Умова - не повертатися в Україну"

8 червня військовополонених посадили на літак до Стамбула, а звідти - до Будапешта. Там їх зустрів представник Угорщини, який не назвався. Чоловіків поселили у готельному комплексі. Їх не охороняли і не обмежували в пересуванні, але попросили не гуляти містом, поки вони не отримають статус біженців. Крім того, чоловікам дозволили подзвонити рідним і запросити їх у гості.

За словами Івана та Андрія, представники Угорщини висунули колишнім полоненим умову - не повертатись в Україну до закінчення війни. "Інакше - таких звільнень більше не відбудеться", - додає Власта Рейпаші, яка у той час працювала представницею Уповноваженого з питань зниклих безвісти у Закарпатській області.

Рейпаші була знайома із рідними закарпатських військових, які зникли безвісти або перебували в полоні. Від них вона дізналась про переданих Угорщині українців, і повідомила про це представників державних органів. "Вони не знали, кого звільнили. Вони бачили лише інформацію, опубліковану Росією та Угорщиною", - каже Рейпаші.
Першу новину про передачу українських військовополонених опублікувала Російська православна церква ввечері того ж дня. У короткому повідомленні зазначалось, що передача "українських військовополонених закарпатського походження" відбулося "за посередництва Російської православної церкви в рамках міжцерковної співпраці на прохання угорської сторони".

Волонтерка і колишня представниця Уповноваженого з питань зниклих безвісти у Закарпатській області Власта Рейпаші, Ужгород, березень 2024 року
Волонтерка і колишня представниця Уповноваженого з питань зниклих безвісти у Закарпатській області Власта Рейпаші, Ужгород, березень 2024 рокуФото: Hanna Sokolova-Stekh/DW

Наступного дня, 9 червня, це підтвердив і віцепрем’єр-міністр Угорщини Жолт Шем’єн. Передачу українських військовополонених іншій країні він назвав "жестом Російської православної церкви щодо Угорщини". За кілька годин відреагувало і міністерство закордонних справ України. Речник відомства Олег Ніколенко заявив, що український уряд "не був поінформований про перемовини між угорською та російською сторонами щодо звільнення українських військовополонених".

"Гібридна зброя проти України"

Пізніше віцепрем’єр-міністр Угорщини Жолт Шем’єн назвав передачу українських військовополонених "турботою про всіх громадян Угорщини та угорців". А очільник українського МЗС Дмитро Кулеба заявив, що це було зроблено у політичних інтересах премʼєра Віктора Орбана. "Там була одна проста мета: Віктор Орбан мав показати угорцям і в Угорщині, і поза межами Угорщини, що він їхній єдиний захисник", - прокоментував Кулеба. Міністр закордонних справ і торгівлі Угорщини Петер Сіярто відповів, що передача українських військовополонених відбулася без участі угорського уряду.

Росія використала українських військовополонених і угорську владу як "гібридну зброю проти України та єдності Заходу в підтримці України", в коментарі DW висловився експерт із українсько-угорських відносин, директор "Інституту центральноєвропейської стратегії" Дмитро Тужанський. Крім того, він звернув увагу на відносини між Угорщиною та Росією. "Вони настільки специфічні, що становлять пряму загрозу безпеці та єдності ЄС та НАТО, оскільки один із формальних союзників, Угорщина, не виступає як союзник", - додав Тужанський. DW звернулася до уряду Угорщини із переліком питань щодо цього, але наразі не отримала відповіді.

Женевські конвенції, які регулюють зокрема й поводження з військовополоненими, передбачають передачу бранців третій країні, однак це має бути з відома та за згодою країни їхнього походження, у коментарі DW наголосив речник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Петро Яценко. "У цьому випадку ця умова не була дотримана. Це була акція між країною-агресоркою і Угорщиною", - прокоментував Яценко.

Монумент, присвячений військовим, загиблим на російсько-українській війні, Берегове, Закарпатська область, березень 2024 року
Монумент, присвячений військовим, загиблим на російсько-українській війні, Берегове, Закарпатська область, березень 2024 рокуФото: Hanna Sokolova-Stekh/DW

"Між Угорщиною і Україною"

Попри умову з угорського боку, пʼятеро із 11 українських військових вирішили повернутись додому. "Фактично між Угорщиною і Україною була лише я", - каже тодішня представниця Уповноваженого з питань зниклих безвісти у Закарпатські області Власта Рейпаші. Вона порадила колишнім військовополоненим звернутися до посольства України в Будапешті. Посольство надало їм документи і дипломатичну автівку для супроводу через угорсько-український кордон.

Спочатку в Україну повернулася група із трьох військовослужбовців, у якій був Іван. До кінця червня додому приїхали ще двоє, включно із Андрієм. Серед них був і єдиний військовий угорського походження. Решта шестеро вирішили лишитись в Угорщині, але згодом розʼїхалися по інших країнах Євросоюзу, каже Рейпаші.

Через місяць представник Головного управління розвідки та підпорядкованого йому Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Андрій Юсов заявив, що Російська православна церква готує нову передачу українських військовополонених з Росії до Угорщини. За його словами, процесом керують спецслужби Росії, але з угорською стороною взаємодіє саме РПЦ. "Обов’язковим елементом участі з боку Угорщини, за нашими даними, є саме етнічне угорське походження громадян України і володіння угорською мовою", - прокоментував Юсов.

Проте наступної передачі не відбулося, каже Власта Рейпаші, яка підтримує звʼязок із рідними військовополонених родом із Закарпаття.

Читайте також:Як в Україні реабілітують звільнених з полону військовослужбовців

"Ми підтримуємо Україну"

Після повернення в Україну пʼятьох чоловіків відправили до реабілітаційних центрів. Після лікування та відпочинку їх поновили на службі. "Ну як поновили, - зітхає Андрій, який продовжує службу в тилу на Закарпатті. - Мене вивели за штат. Зарплата - 500 гривень". Іван залишився у штаті, але наразі перебуває у відпустці за станом здоровʼя. Третій колишній військовополонений лікується у психіатричній лікарні. Четвертий - помер від пневмонії. Пʼятий - повернувся на фронт.

Після закінчення відпустки Іван хоче звільнитися зі служби, аби доглядати за дружиною з інвалідністю. Він не впевнений, що залишиться в Україні. Каже, що повернувся сюди, аби не стати для країни зрадником.

Андрій хоче жити в Україні, хоч і розчарованим тим, як склалось його життя - адже він не може ані продовжити службу з гідною оплатою, ані звільнитися. Тим не менш, чоловік не шкодує про повернення в Україну, як і про рішення піти у військо. "Якщо ми самі поїхали воювати, значить, ми підтримуємо цю країну. Я би не змінив свого рішення", - додає Андрій.

Історія "азовця", який двічі пережив російський полон

Пропустити розділ Більше за темою

Більше за темою